Свято проводиться в класі або просторому і затишному залі, який оформлений за зразком батьківської хати. На стінах фотографії і малюнки традиційних жіночих зачісок різних часів, народні приказки і прислів'я про дівочі коси, виставка дитячих малюнків на тему "Коса — дівоча краса". На класній дошці, прикрашеній домотканим килимом, — плакат із назвою свята.
Звучить українська народна пісня "Розпустили кучері дівчата".
Розпустили кучері дівчата,
Ще й підвели брови для краси.
Тільки ти роби, як вчила мати,
Не обрізуй русої коси.
Хай вона росте, густа та пишна,
Всім зрадливим хлопцям на біду.
Я тобі, моя чарівна вишне,
Сам троянди в коси заплету.
Назбираю вранці, коли роси,
Квітів, що срібляться у росі.
Що є краще за дівочі коси
І троянди, вплетені в косі?
Ведуча: Яка хвилююча і повчальна пісня. З давніх-давен в Україні символом дівочої честі, працьовитості, охайності була дівоча коса. Недарма у народній скарбниці ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, поезій, влучних прислів'їв та приказок, промовлянь, присвячених дівочій косі.
Ведучий: Саме ці розсипані перли ми постарались зібрати на тернистих дорогах нашого духовного відродження і представляємо їх у призабутому сьогодні святі "Коса — дівоча краса". Народні обряди, пов'язані з дівочою косою, супроводжували дівчину від її народження.
Ведуча:
Велика радість у наш дім прийшла:
Родилося малесеньке дівча.
І перший крик її для нас
Став піснею на довгий час.
Ведучий:
Батьки її і вся рідня
Плекали, пестили дитя,
А щоб красивою зросла,
У травах купана була.
Інсценізація першого купання дитини
Дід: Неси, бабо, швидше воду,
Наливай у миску,
Щоб скупати нашу внучку,
М 'яти дай й любистку.
Баба: Віллєм меду,
Грошей кинем,
Щоб була багата,
Щоб росла красива доня
І раділа хата.
Батько: Ще у купіль покладемо
Червону калину,
Чебрець, руту та барвінок,
Скупаєм дитину.
Мати: Щоб коса була у неї
Гарною, густою,
В першу купіль покладемо
Гребінець з щіткою.
Ведуча: Діти, як правило, народжуються з коротким волоссячком, а якщо траплялося, що дівчинка народилася з довгим волоссям, то казали, що в майбутньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші. З моменту першого купелю починалась турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялось до річного віку. Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували в день її народження так званий "обряд перших пострижин", тоді, коли дитина починала вже говорити . Здійснював його хрещений батько. Перш ніж виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса.
Ведучий: Після перших пострижин волоссячко спалювали, а одне пасмо залишали як пам'ятку. Якщо хлопчиків стригли часто, то дівчаткам заборонялося після річного віку стригти коси, і матері ретельно стежили за ними: мили в пахучих травах, розчісували, прикрашали кіски стрічками. Згодом, коли дівчинка підростала, мама чи бабуся намагалися привчити її до самостійності. Це були чи не найперші уроки охайності і працелюбності.
Ведуча:
Час летів, роки минали,
Наша дівчинка зростала.
Вже зробила перший крок,
"Мама" — проказала,
І у гарні дві коси
Стрічки заплітала.
Ведучий:
Ще й співала залюбки,
Танцювать любила,
В хаті поралась щодня,
Все робити вміла.
Ведуча: Заплітали дівчинці кіску перший раз також у визначений звичаєм час. Як правило, це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років. Святкове заплітання кіс здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. Коси заплітали віночком, вплітали в них святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок з білих квітів.
Дівчинка:
Благословіть, батьку й мати,
Косу заплітати.
Косу заплітати,
У стрічки вбирати.
Щоб виросли довгі.
Густі та красиві.
І раніш своїх годочків
Не стали сиві.
Батько і мати: Благословляємо!
Ведучий: Щоденні ж традиційні зачіски по всій Україні були найрізноманітнішими. Як правило, малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших—у дві. Викладали їх на голові віночком. У святкові дні волосся заплітали в одну або дві коси, що вільно спадали на плечі із вплетеними святковими стрічками. Чим дорослішою ставала дівчина, тим ретельніше вона доглядала своє волосся.
Ведуча:Кожна дівчина хотіла мати гарне волосся і пишну косу. Люди вірили, що підрізати волосся потрібно у певний визначений час, а саме: на повний місяць —"молодик", особливо у травні, "щоб коса була повна". Підстригати косу повинен був хтось із родичів по чоловічій лінії. Ні в якому разі не можна було підрізати волосся собі самій.
Ведучий: Послухайте пісню «Ой не ріж косу» (слова М. Ткача, музика О. Білаша)
Ой, не ріж косу, бо хорошая,
Не погань красу, дуже прошу я.
Приспів: Я люблю таку тебе:
В косах небо голубе,
Виграє веселкою,
Стрічкою веселою.
Про чужу красу і не марю я,
То ж не ріж косу — будеш парою.
Приспів.
Покохав тебе закосичену,
Бо ж краса твоя не позичена.
Приспів.
Ведуча: За повсякденними турботами та працею старіли жінки і сивіли їхні коси, але пошана до них не зменшувалась. Послухайте, як про це красномовно говориться у пісні "Мамина коса".
Ведучий:
Мамині коси сивими стали.
Радість і горе вони зустрічали.
Мамині руки не знали спокою.
Мамине серце пройнялось тугою.
Ведуча:
О рідна мамо, о рідна ненько,
Давай же сьогодні посидим тихенько.
До тебе пригорнусь, затаю печаль,
Любая мамо, за все вибачай.
Ансамбль дівчат виконує пісню "Мамина коса" (муз. В.Хорта, ся. І.Чернецького)
Ой, чого калина віти похилила
Чи багато квіту, чи важка роса.
Ой, чого ж так рано мама посивіла,
А була ж у неї золота коса.
Мамине безсоння, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає сивини печаль.
Стеляться тумани долами, лугами,
Стеляться тумани у глибокі сни.
Гей, дорого дальня, повертай до мами,
Буде в її косах менше сивини.
Ведуча: Народ нам мудрість передав свою,
Що диха в звичаях, обрядах і повір'ях:
"Ой, ти не ріж косу!" —
Благали матері доньок в калинових сузір'ях.
Ведучий: Тож пам'ятайте рідний оберіг,
Без пам'яті нема народу.
Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,
Народну мудрість — берегиню роду.
Ведуча: Любі наші дівчатка, ростіть і шануйте коси — свою одвічну і вічну красу. А для того, щоб ви вміли це робити, ми запрошуємо на сцену дівчаток, що мають найдовші коси в нашій школі.
Під мелодію української народної пісні «Горіла сосна, палала» на сцену виходять учасниці конкурсу.
4 кл. – Зінченко Ганна, Турченко Валерія, 3 кл. – Осипкіна Ірина, Одинцова Анна,
2 кл. – Петрачок Анна, 1 кл. – Білан Світлана, Козинець Карина, Ворона Лілія.
Ведучий: Вважалося, чим довша коса, тим пильніше оберігає дівчину від усіх напастей і спокус покровителька жіноцтва й шлюбу – богиня достатку Макоша. Коса, перекинута на груди через праве плече, означала милість до супутника, а через ліве – і не підступайся.
Ведуча: Наші дівчатка знають приказки і прислів'я про косу. Зараз вони нам їх розкажуть.
О Дівчина з косою, як трава з росою.
О Нема коси — нема краси.
О Дівка без коси — що кінь без гриви.
О Утоплюсь в косі — утоплюсь в красі.
О Де дівка з косою, там хлопці юрбою.
О Коса—дівоча краса.
О Подивись на косу, а подумай про господиню.
О Не вари борщу, поки не заплетеш косу.
О Косу збережеш, щастя знайдеш.
Ведучий: кожна з дівчат має свої секрети догляду за волоссям і поділиться ними з присутніми.
Дівчата розповідають народні рецепти догляду за волоссям.
Під мелодію хороводу «Подоляночка» учасниці виконують танок.
Ведуча: А тепер прийшов час дізнатись, хто ж із дівчат має найдовшу косу.
Ведучий вимірює довжину кіс у дівчат і оголошує результати.
Перегляд відеосюжету про сучасні зачіски.
Ведучий: Сьогодні ми зробили спробу повернути життя ще одному із призабутих звичаїв нашого народу — вшануванню дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передасться новим поколінням. Бо що б не казали і хоч би якими аргументами не переконували нас про старомодність коси, а все-таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне. Хоч, на жаль, сьогодні це трапляється рідко, але коли повз нас пройде дівчина з гарною косою, ми не обминемо її увагою. Поглянемо і подумаємо: "Гарні ж були наші звичаї".
СВЯТО НОВОГО РОКУ!!!
Казка для 2
класу «Колобок»
1. В день, коли ялинки свято,
Можуть дива-дивні статись
Бо зимонька до нас прийшла
І казку всім нам принесла
Тож пригадайте давню казку.
2.
Ні, нову слухайте,будь-ласка.
Як жив та був на білім світі
У добрій казці Колобок
Пустун, співун та витівник
На прізвисько – Рум’яний бік
На
сцені дід з бабою. Колобок стоїть неподалік та кривить діда з бабою.
Дід Колобочок наш
гарненький
Уже виріс величенький
Треба йому портфель брати
І до школи вирушати.
Баба Правду мовиш ти
дідусю,
Вчить
його вже не беруся.
Мене
не слухає ніколи
Хай
іде уже до школи.
Дід Там його навчать читати
І дорослих поважати
Рахувати сам він зможе
Може й нам щось допоможе
Баба Це ідея дуже гарна.
Вчить лиш вдома справа марна.
Треба Колобка гукати,
Щоб
ішов портфель збирати.
Дід Йди додому, наш пустунчик,
Неслухнянчик,
веселунчик.
Сонце
вже лягає спати
Час
тобі уже до хати.
Колобок
повільно підходить до баби та діда.
Баба Виріс ти, скінчилась
гра
Завтра
в школу йти пора
Швидко
йди портфель збирай
Та
раніше спать лягай!
Колобок
Я до
школи не піду!
Там
я втраплю у біду!
Мене
там будуть бити!
Хочу вільно жити!
Дід та
баба тримають колобка за руки та повільно виходять.
Через
якусь хвильку Колобок захекано вибігає на сцену.
Колобок
Ні,
ви бачили таке!
Хочуть, щоб я йшов до школи!
Не бувать цьому ніколи
Я веселий Колобок,
Я до школи ні на крок!
Пустун, співун та витівник
На прізвисько – Рум’яний бік
Із дому швидко я втікаю,
А діда з бабою лишаю.
Колобок
весело втікає. Йому на зустріч йде заклопотане зайченя.
Колобок
проходячи мимо штовхає його.
Колобок Ой, ти хто таке мале!
Зайченятко
Я
маленьке Заяченятко,
Дуже
люблю маму й татка!
Я
до школи поспішаю,
Рідну
мову там вивчаю.
А
сьогодні в школі свято –
Пішли
разом святкувати.
Колобок
потихеньку відходить від зайченяти.
Зайченя
А ти хто такий кумедний?
Хоч
великий та нечемний?
Колобок Я веселий Колобок,
Я
до школи ні на крок!
Пустун, співун та витівник
На
прізвисько – Рум’яний бік
Із
дому швидко поспішив,
А
діда з бабою лишив.
Тебе
я теж лишаю в полі,
Не
хочу я учитись в школі!
Зайченятко Якесь потішне це звірятко
У
школі ж новорічне свято
Як
можна в школу не піти?
Щоб
з ним не трапилось біди…
Зайченятко
виходить. З'являється захеканий Колобок. Назустріч йому йде Вовк.
Вовк Ти хто такий? Іди сюди?
Куди біжиш так розкажи?
Колобок Я веселий Колобок,
Я
до школи ні на крок!
Пустун, співун та витівник
На прізвисько – Рум’яний бік
Із
дому швидко поспішив,
А
діда з бабою лишив.
Зайченя
лишив теж в полі,
Не
хочу я учитись в школі!
Вовк Так
значить ти малий ледащо!
Від
мене ти тікаєш нащо!
Тебе
від школи я врятую.
Тобою
друзів нагодую!
Не
будеш вчитись ти у школі!
Тебе
з’їмо ось тут у полі!
Колобок Мене зїдять? Ні-ні не треба!
Дивись,
он щось летить у небі.
Вовк піднімає
голову, а Колобок тим часом швидко тікає
Вовк Обдурив мене мій друже,
Знову я голодний дуже.
Міг
би я його догнати
Та
не хочу лап марати.
Там
Розбійники гуляють
Звірі
всі звідти тікають.
Колобок
побіг туди
Не
минуть йому біди!
Вовк виходить,
хитаючи головою. Вбігає захеканий Колобок.
За ним повільно йде Ведмідь.
Ведмідь
Хто такий? Чому тікаєш?
Чом
не в школі? Чом гуляєш?
Колобок Я веселий Колобок,
Я
до школи ні на крок!
Пустун, співун та витівник
На прізвисько – Рум’яний бік
Із
дому швидко поспішив,
А
діда з бабою лишив.
Зайченя із Вовком
в полі,
А
тікаю я від школи!
Ведмідь Ти не хочеш вчитись
в школі?
Тоді
з’їм тебе я в полі.
Швидко
в школу, кроком руш!
Колобок
показує язика та тікає. Ведмідь показує йому кулак
Ведмідь
А
щоб ти об’ївся груш!
Там
Розбійники! Куди?
Не уникнеш там біди!
Ведмідь
махає лапою та йде в інший бік. Вибігає захеканий Колобок. Назустріч йому йдуть Лисиця та Кіт.
Лисиця Ой, який гарненький!
Кіт Ой, який маленький!
Лисиця Ти чому не в школі?
Кіт Чому сам у полі?
Колобок Я веселий Колобок,
Я
до школи ні на крок!
Пустун, співун та витівник
На прізвисько – Рум’яний бік
Із
дому швидко поспішив,
А
діда з бабою лишив.
Заєць,
Вовк, Ведмідь - всі в полі,
А
тікаю я від школи!
Лисиця Мій розумничок кругленький,
Мій дурненький, мій смачненький.
Ми теж не ходимо до школи
Ми живемо тут – у полі.
Хочеш –
можеш залишитись,
І не треба в школі вчитись.
Кіт Правда в школі зараз свято,
Дід Мороз туди пішов
Та стежинку, що до школи,
Він і досі не
знайшов.
Подарунки нам лишив.
Ходім з нами.
Поспіши!
Кіт та лисиця ловлять
Колобка.
Колобок Що ви будете за звірі? Каравул, овва, Спасіть!
Чому вам потрібно вірить? Як
хто чує, поможіть!
Лисиця
та кіт сміються та намагаються витягнути
Колобка. З іншого боку з’являються Зайченя, Вовк, Ведмідь та дід з бабою.
Дід Лапи вгору! Всім стояти!
Зараз буду я стріляти!
Кіт Ми його і не тримали,
Це
ми просто жартували!
Лисиця Можна й нам до вас на свято
З
вами Новий рік стрічати?
Зайченя Можна! Швидше йдем до школи!
Колобок Я щасливий, як ніколи!
Колобок роздивляється навкруги.
То оце і є вже школа?
Як тут любо, як тут гарно!
Діти всі
танцюють вправно
Ще й
завзято так співають
І багато
віршів знають.
В школі весело усім – і дорослим, і малим
Буду я ходить до школи
І ніколи – сам у поле!
Разом Тут і казочці кінець! Колобок став – МОЛОДЕЦЬ!
Немає коментарів:
Дописати коментар